Оптимізация хірургичного лікування ригидної плоскостопості у дітей с дисфункцією сухожилля заднього великогомілкового м’яза
Вступ. Ригідна форма статичної плоскостопості в дітей зустрічається від 18 до 20% випадків від загальної патології опорно-рухової системи. На сьогодні не розроблені об’єктивні методи діагностики, не визначені алгоритми лікування ригідної форми плоскостопості в залежності від ступеня тяжкості, деформ...
Guardado en:
| Autores principales: | , |
|---|---|
| Formato: | article |
| Lenguaje: | EN RU UK |
| Publicado: |
Group of Companies Med Expert, LLC, Kyev, Ukraine
2020
|
| Materias: | |
| Acceso en línea: | https://doaj.org/article/01e7d575bd2046e8be09a4e116afd2b2 |
| Etiquetas: |
Agregar Etiqueta
Sin Etiquetas, Sea el primero en etiquetar este registro!
|
| Sumario: | Вступ. Ригідна форма статичної плоскостопості в дітей зустрічається від 18 до 20% випадків від загальної патології опорно-рухової системи. На сьогодні не розроблені об’єктивні методи діагностики, не визначені алгоритми лікування ригідної форми плоскостопості в залежності від ступеня тяжкості, деформації кісток передплюсни, мобільності стопи та дисфункції сухожилля заднього великогомілкового м’яза (далі СЗВГМ).
Мета – визначити оптимальні методи хірургічного лікування ригідної плоскостопості в дітей у залежності від індексу мобільності, коефіцієнта компресії та стадії дисфункції СЗВГМ.
Матеріали і методи. Проаналізовано ефективність лікування ригідної форми статичної плоскостопості ІІ–ІІІ ступенів тяжкості в 32 дітей (64 стопи) у віці від 14 до 18 років, які були розподілені на основну та контрольну групи. Використані клінічні та рентгенологічні методи діагностики. Пацієнти контрольної групи (17 хворих) були прооперовані методом підтаранного артроерезу. Пацієнтам основної групи (15 хворих) було проведено оперативне втручання на кістках та м’яких тканинах.
Результати. Оперативне лікування виявилося неефективним при застосуванні підтаранного артроерезу у випадках деформації кісток передплюсни, тяжкої стадії дисфункції СЗВГМ та порушення мобільності стопи. Позитивних результатів досягли застосуванням односуглобового артродезу за Грайсом у поєднанні з транспозицією сухожилка короткого малогомілкового м’яза при помірно вираженій ригідності та деформації човноподібної кістки, а також двосуглобового артродезу з формуванням човноподібно-великогомілкової зв’язки при тяжких формах патології.
Висновки. Під час лікування ригідної стопи слід враховувати ступінь тяжкості, коефіцієнт компресії човноподібної кістки, індекс мобільності, стадію дисфункції СЗВГМ та кут його натягу. Віддалені результати свідчать про ефективність застосування оперативних втручань на кістках та м’яких тканинах при лікуванні тяжких форм ригідної плоскостопості.
Дослідження виконані відповідно до принципів Гельсінської Декларації. Протокол дослідження ухвалений Локальним етичним комітетом усіх зазначених у роботі установ. На проведення досліджень було отримано інформовану згоду батьків, дітей. |
|---|