КУЛЬТУРНА СВОЄРІДНІСТЬ МОДУСУ КОМІЧНОГО: ХУДОЖНІ СТРАТЕГІЇ І ЗНАКОВИЙ КОД (НА МАТЕРІАЛІ П'ЄС М. КОЛЯДИ ТА О. БОГАЄВА) / КУЛЬТУРНОЕ СВОЕОБРАЗИЕ МОДУСА КОМИЧЕСКОГО: ХУДОЖЕСТВЕННЫЕ СТРАТЕГИИ И ЗНАКОВЫЙ КОД (НА МАТЕРИАЛЕ ПЬЕС Н. КОЛЯДЫ И О. БОГАЕВА)
У сучасному соціокультурному просторі, основою якого є глобалізаційні процеси, принципи транскультуралізму і техноцентризму, ідея осягнення культурного коду і ціннісного абсолюту маніфестарно виходить на авансцену. Комічна основа як естетичний і культурний феномен є способом вираження ціннісної світ...
Guardado en:
| Autor principal: | |
|---|---|
| Formato: | article |
| Lenguaje: | DE EN PL RU UK |
| Publicado: |
Taras Shevchenko National University of Kyiv
2021
|
| Materias: | |
| Acceso en línea: | https://doaj.org/article/08f0985366cb4ebd8baf858b01529edd |
| Etiquetas: |
Agregar Etiqueta
Sin Etiquetas, Sea el primero en etiquetar este registro!
|
| Sumario: | У сучасному соціокультурному просторі, основою якого є глобалізаційні процеси, принципи транскультуралізму і техноцентризму, ідея осягнення культурного коду і ціннісного абсолюту маніфестарно виходить на авансцену. Комічна основа як естетичний і культурний феномен є способом вираження ціннісної світоглядної системи, вербалізується як етномаркований субстрат в аксіологічній картині світу народу. Присвячена осмисленню модусу комічного на матеріалі п'єс "Стара зайчиха" М. Коляди і "33 щастя" О. Богаєва. Ця категорія розглядається в естетико-філософському контексті як спосіб діалога з традиціями, пошуку національних архетипів і подолання соціокультурної кризи. Окреслюються домінантні риси поетики комічної основи, значно ускладненої філософськими пошуками з допомогою таких художніх стратегій: карнавалізація (система образів, моделі героїв, мовний експерименталізм, сюжетно-композиційна основа), іронія, гротеск, бінарна опозиція (трагічне – комічне), відсторонення, ігрова інтертекстуальна основа як спосіб осмислення культурної традиції і діалога з класикою, міфологізація, інтермедіальність, художній прийом маски, трикстерний міф, менніпейна природа текстової канви, композиційна структура театр-у-театрі, прийом повторення. Аналізуються знаки семіотичної системи як спосіб вираження перехідного мислення і реалізації аксіологічної картини світу: золота рибка (символ обожнювання дива), старець і стара (національні архетипи, образи казкових героїв), "Громадський Рай", "Чунгова-Чанга" (міфологічна кодифікація, символи Раю, воскресіння душі), заяць (символ людини, яка заблукала в шаленому-шаленому світі, метафора "маленької людини"), "танцююча негритоска" (символ "божественної маріонетки", "чудесної ляльки Богів"), чорний жук (знак швидкої зустрічі героїв, символ заблудної душі, семантика переходу через семіотичну межу), кішка (символ самотності, здичавіння), "ніжки на вкритому інієм вікні" (символ "маленької людини").
В современном социокультурном пространстве, основой которого являются глобализационные процессы, принципы транскультурализма и техноцентризма, идея постижения культурного кода и ценностного абсолюта манифестарно выходит на авансцену. Комическое начало как эстетический и культурный феномен является способом выражения ценностной мировоззренческой системы, вербализуется как этно-маркированный субстрат в аксиологической картине мира народа. Посвящена осмыслению модуса комического на материале пьес "Старая зайчиха" Н. Коляды и "33 счастья" О. Богаева. Данная категория рассматривается в эстетико-философском контексте как способ диалога с традициями, поиска национальных архетипов и преодоления социокультурного кризиса. Определяются доминантные черты поэтики комического начала, значительно осложненного философскими исканиями с помощью следующих художественных стратегий: карнавализация (система образов, модели героев, языковой экспериментализм, сюжетно-композиционное начало), ирония, гротеск, бинарная оппозиция (трагическое – комическое), остранение, игровое интертекстуальное начало как способ осмысления культурной традиции и диалога с классикой, мифологизация, интермедиальность, художественный приём маски, трикстерный миф, меннипейная природа текстовой канвы, композиционная структура театр-в-театре, приём повторения.
Анализируются знаки семиотической системы как способ выражения переходного мышления и реализации аксиологиче-
ской картины мира: золотая рыбка (символ обожествления чуда), старик и старуха (национальные архетипы, образы ска-
зочных героев), "Общественный Рай", "Чунгова-Чанга" (мифологическая кодификация, символы Рая, воскрешения души),
заяц (символ человека, заблудившегося в безумном-безумном мире, метафора "маленького человека"), "пляшущая негрито-
ска" (символ "божественной марионетки", "чудесной куклы Богов"), чёрный жук (знак скорой встречи героев, символ заблуд-
шей души, семантика перехода через семиотическую границу), кошки (символ одиночества, одичалости), "ножки на заинде-
велом окне" (символ "маленького человека"). |
|---|