Сучасні підходи до лікування та реабілітації дітей із гастрошизисом
Мета – оптимізація лікувальних і реабілітаційних заходів у дітей із гастрошизисом. Матеріали та методи. Проаналізовані результати комплексного лікування та реабілітації 76 дітей із гастрошизисом. Сукупні вади розвитку та каліцтва виявлені у 43 (56,6%) пацієнтів. Усі пацієнти були прооперовані. У но...
Guardado en:
| Autores principales: | , |
|---|---|
| Formato: | article |
| Lenguaje: | EN RU UK |
| Publicado: |
Group of Companies Med Expert, LLC, Kyev, Ukraine
2017
|
| Materias: | |
| Acceso en línea: | https://doaj.org/article/20aab03e95194acea7d3e30fadefe1e7 |
| Etiquetas: |
Agregar Etiqueta
Sin Etiquetas, Sea el primero en etiquetar este registro!
|
| Sumario: | Мета – оптимізація лікувальних і реабілітаційних заходів у дітей із гастрошизисом.
Матеріали та методи. Проаналізовані результати комплексного лікування та реабілітації 76 дітей із гастрошизисом. Сукупні вади розвитку та каліцтва виявлені у 43 (56,6%) пацієнтів. Усі пацієнти були прооперовані. У новонароджених з вісцеро-абдомінальною диспропорцією I ступеня черевна порожнина пошарово ушивалася наглухо. У випадку вісцеро-абдомінальної диспропорції II–III ступеня оперативне лікування хворих було розподілено на два етапи. Перший етап включав модифіковану авторами операцію Гросса або Z-пластику передньої черевної стінки аутодермальними клаптями. Другий етап полягав у ліквідації вентральної грижі та пластиці передньої черевної стінки.
Результати. Ускладнення в післяопераційному періоді мали переважно септичний характер (перитоніт, деструктивна пневмонія, гнійний менінгіт, гострий гематогенний остеомієліт) і виникли у 46 (60,5%) дітей. У 2 (2,6%) хворих на тлі розлитого гнійного перитоніту та нагноєння операційної рани в ранньому післяопераційному періоді відзначалася евентерація. Загальна летальність склала 53,9%. Високі цифри летальності у новонароджених із гастрошизисом пояснюються септичними ускладненнями та наявністю сполучених і комбінованих вад розвитку, які були діагностовані майже у всіх померлих. Із 35 виписаних у 10 (28,6%) пацієнтів сформувалася ятрогенна вентральна грижа. Усі пацієнти з вентральною грижею в терміни від 6 до 9 місяців з моменту операції (народження) перенесли пластику передньої черевної стінки за Сапежко з гарним результатом.
Висновки. Якість життя хворих на гастрошизис, які пройшли повний курс лікування і реабілітації та не мають вад розвитку інших органів і систем, досить висока. Більшість таких дітей мають соціально повноцінне життя. |
|---|