Використання стентів для відновлення прохідності дихальних шляхів у дітей
Мета: визначити роль методу стентування у відновленні прохідності дихальних шляхів у дітей при стенозах різного походження. Матеріали і методи. Проаналізовано результати лікування 11 пацієнтів віком від 2 місяців до 10 років (16,8±9,1 місяця) з різними варіантами стенозів дихальних шляхів з використ...
Guardado en:
| Autores principales: | , , |
|---|---|
| Formato: | article |
| Lenguaje: | EN RU UK |
| Publicado: |
Group of Companies Med Expert, LLC, Kyev, Ukraine
2017
|
| Materias: | |
| Acceso en línea: | https://doaj.org/article/3602bc183754491fb1306be981a45b20 |
| Etiquetas: |
Agregar Etiqueta
Sin Etiquetas, Sea el primero en etiquetar este registro!
|
| Sumario: | Мета: визначити роль методу стентування у відновленні прохідності дихальних шляхів у дітей при стенозах різного походження.
Матеріали і методи. Проаналізовано результати лікування 11 пацієнтів віком від 2 місяців до 10 років (16,8±9,1 місяця) з різними варіантами стенозів дихальних шляхів з використанням стентів (n=12). Обструкція дихальних шляхів була зумовлена підзв'язковим стенозом (n=3), повними хрящовими кільцями трахеї (n=3), трахеомаляцією (n=4), компресійним стенозом лівого головного бронха (n=2). Асоційованівади розвитку мали 3 (33,3%) пацієнтів: агенезія правої легені, дефект міжшлуночкової перетинки, повні хрящові кільця трахеї (n=1); повна атріовентрикулярна комунікація, коарктація аорти, компресійний стеноз лівого головного бронха (n=1); ідіопатичний сколіоз грудного відділу хребта, резидуальна лійкоподібна деформація грудної клітки, компресійний стеноз лівого головного бронха (n=1). Троє пацієнтів були недоношеними з терміном гестації 27, 33, 34 тижні. Показаннями до стентування вважали дуже високий ризик радикального хірургічного втручання, зокрема у пацієнтів з вродженим стенозом трахеї, недоношеністю та низькою масою тіла, асоційованими складними вадами серця та легень, неефективність попередніх операцій.
Результати. Усі пацієнти вижили. Летальності та ускладнень під час встановлення стентів не було. Ускладнення стентування спостерігались у 4 (33,3%) випадках і були наступними: ненапружений пневмо-медіастинум (n=1, 8,33%), розвинення грануляцій у трахеї в зоні стента (n=3, 25,0%). Серед усіх 12 випадків стенозів дихальних шляхів різного походження стентування виявилось ефективним у 10 (83,3%) випадках.
Висновки. Стентування дихальних шляхів може бути альтернативою відкритому втручанню або доповнювати його. Застосування стентів різних типів має відповідати конкретній клінічній ситуації та враховувати анатомічні особливості стенозів. Ефективність стентування полягає у виживанні дітей з високим ризиком летальності і можливості їх подальшого лікування. |
|---|