Механізми формування гіперреактивності бронхів з урахуванням фенотипової неоднорідності та клінічної девіації бронхіальної астми в підлітковому віці (огляд літератури)
Бронхіальна астма — захворювання, що характеризується повторними епізодами варіабельної обструкції бронхів, їх хронічним запаленням, гіперсприйнятливістю і ремодуляцією. Саме на ці ланки патогенезу спрямована сучасна терапія захворювання, яка постулювала необхідність тривалого застосування протизапа...
Guardado en:
Autores principales: | , , , |
---|---|
Formato: | article |
Lenguaje: | EN RU UK |
Publicado: |
Group of Companies Med Expert, LLC
2021
|
Materias: | |
Acceso en línea: | https://doaj.org/article/566f36b4bd094981b820529a095ffb55 |
Etiquetas: |
Agregar Etiqueta
Sin Etiquetas, Sea el primero en etiquetar este registro!
|
Sumario: | Бронхіальна астма — захворювання, що характеризується повторними епізодами варіабельної обструкції бронхів, їх хронічним запаленням, гіперсприйнятливістю і ремодуляцією. Саме на ці ланки патогенезу спрямована сучасна терапія захворювання, яка постулювала необхідність тривалого застосування протизапальних препаратів і передусім топічних інгаляційних кортикостероїдів. Проте слід визнати, що струнка запальна теорія на цей час потребує ревізії та нового осмислення або ж заміни на нову теорію, що, розглядаючи вказані характеристики захворювання як епіфеномен, слугуватиме основою для нових підходів у лікуванні та профілактиці.
Мета — на основі даних наукових джерел проаналізувати механізми формування гіперреактивності бронхів з урахуванням фенотипової неоднорідності та клінічної девіації бронхіальної астми в підлітковому віці.
Надзвичайно важливо визначити в підлітковому віці ризик переходу бронхіальної астми в дорослий період життя, коли формуються хронічні обструктивні захворювання легень. Серед основних предикторів реалізації такого ризику можна виокремити: вік, ожиріння або ранній початок пубертату, масу тіла при народженні та в періоді новонародженості, стать. Так, одні автори асоціюють ризик персистування захворювання з його початком у ранньому дитячому віці, а інші — у віці від 6 років. Високий індекс маси тіла і ранній початок пубертату розглядаються як предиктори персистування бронхіальної астми.
Відмічено, що народження недоношених дітей з низькою і вкрай низькою масою тіла або швидкий набуток у масі тіла в періоді новонародженості асоціюються зі зниженням вентиляційної функції легень і ризиком персистування астми в подальшому. Вважають, що бронхіальна астма в дитячому віці частіше трапляється в хлопчиків, ніж у дівчаток, на противагу цьому, у пубертатному періоді алергічні захворювання і астма частіше виявляються в дівчат.
Висновки. Наведені дані літератури дають підстави вважати, що, попри досягнуті успіхи в науковому розумінні патогенезу основних характеристик бронхіальної астми, існують великі труднощі у використанні їх на практиці. Більше того, запальна парадигма бронхіальної астми наразі потребує перегляду, оскільки, перетворюючись на догму, з клінічної точки зору, стає малопродуктивною.
Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів. |
---|