Спосіб фіксації титанової коригуючої пластини при хірургічній корекції лійкоподібної деформації грудної клітки та його математичне моделювання
Найпоширенішою операцією для корекції вродженої лійкоподібної деформації грудної клітки (ВЛДГК) у ХХІ столітті є операція Nuss. Це втручання супроводжується ускладненнями, пов’язаними як із власне фіксуючою пластиною та її розмірами і розміщенням, так і зі способами її фіксації. Найчастішими з них є...
Guardado en:
| Autores principales: | , |
|---|---|
| Formato: | article |
| Lenguaje: | EN RU UK |
| Publicado: |
Group of Companies Med Expert, LLC, Kyev, Ukraine
2021
|
| Materias: | |
| Acceso en línea: | https://doaj.org/article/56eda44ccb6748fd92e753999988915f |
| Etiquetas: |
Agregar Etiqueta
Sin Etiquetas, Sea el primero en etiquetar este registro!
|
| Sumario: | Найпоширенішою операцією для корекції вродженої лійкоподібної деформації грудної клітки (ВЛДГК) у ХХІ столітті є операція Nuss. Це втручання супроводжується ускладненнями, пов’язаними як із власне фіксуючою пластиною та її розмірами і розміщенням, так і зі способами її фіксації. Найчастішими з них є зміщення пластини та хронічний больовий післяопераційний синдром. Для такого типу операції застосовуються коригуючі пластини одного розміру (товщина, ширина) для усіх вікових груп.
Мета – розробити та впровадити оригінальну модифікацію операції Nuss з індивідуальним розрахунком мінімальних розмірів коригуючої пластини; нівелювати вірогідність зміщення пластини; зменшити тривалість й інтенсивність післяопераційного больового синдрому.
Матеріали та методи. У дослідженні використано оригінальний метод фіксації коригуючої титанової пластини як монолітної металевої арочної конструкції з жорстко фіксованими кінцями, при якому застосовано субокісне кріплення стабілізаторів пластини до двох ребер із кожного боку. За цим методом прооперовано 34 пацієнтів із ВЛДГК віком від 6 до 17 років.
Результати. Проведено математичне моделювання функціонування коригуючої пластини як монолітної металевої арочної конструкції з жорстко фіксованими кінцями та визначенням її міцності й жорсткості. Як приклад, при розрахунку жорсткості пластини шириною 12 мм та товщиною 2,2 мм за умови використання навантаження у 25 кг (250 Н) та ширини арки у 20 см визначено прогин пластини 3,57 мм, коефіцієнт міцності – 1,8. Навантаження у 250 Н є значно вищими за ті, які реально існують. У жодному з випадків не визначено западіння грудної клітки (прогин пластини) та не виявлено випадків прорізування пластини. Під час аналізу рівня післяопераційного больового синдрому за шкалою NRSP на 4–5-ту добу після операції в пацієнтів із ІІ ступенем ВЛДГК визначено середній бал – 3,74; з ІІІ ступенем – 4,18; через місяць після втручання – 1,0 і 1,63 відповідно. Хронізації післяопераційного болю не виявлено.
Висновки. Жорстка субокісна фіксація стабілізаторів пластини до двох ребер із кожного боку запобігає зміщенню пластини. Запропонована методика математичного моделювання розмірів пластини дає змогу індивідуально розрахувати розміри коригуючої пластини, забезпечивши у переважній більшості випадків корекцію деформації пластинами 10, 11, 12 мм. Інтенсивність і тривалість больового синдрому значно менші, ніж при використанні стандартної методики, за рахунок перерозподілу тиску на точки опирання пластини та відсутність травмування міжреберних нервів, зменшення розмірів пластини.
Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено комісією з етики КНП «Житомирська обласна дитяча клінічна лікарня» Житомирської обласної ради, Україна. На проведення досліджень отримано інформовану згоду пацієнтів.
Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів. |
|---|