Витворення авторського лексичного і семантичного словника у драматургічній практиці Олександра Ірванця
Предметом дослідження є лексико-семантичні особливості карнавально-іронічного драматургічного письма О. Ірванця. Об’єктом дослідження стали драми «Маленька п’єса про зраду для однієї актриси», «Електричка на Великдень», «Recording», «Прямий ефір», «Брехун з Литовської площі». Мета статті — проаналі...
Guardado en:
| Autor principal: | |
|---|---|
| Formato: | article |
| Lenguaje: | DE EN PL RU UK |
| Publicado: |
Borys Grinchenko Kyiv University
2021
|
| Materias: | |
| Acceso en línea: | https://doaj.org/article/73e6aaea7de5473ebdce3de1035af5e0 |
| Etiquetas: |
Agregar Etiqueta
Sin Etiquetas, Sea el primero en etiquetar este registro!
|
| Sumario: | Предметом дослідження є лексико-семантичні особливості карнавально-іронічного драматургічного письма О. Ірванця. Об’єктом дослідження стали драми «Маленька п’єса про зраду для однієї актриси», «Електричка на Великдень», «Recording», «Прямий ефір», «Брехун з Литовської площі». Мета статті — проаналізувати драми письменника крізь призму ключових слів, авторських семантичних конструкцій, неологізмів та інших особливостей художньої мови. Ефективним методом для досягнення поставленої мети є лексико-семантичний і стилістичний аналізи.
У результаті дослідження з’ясовано, що в драмах О. Ірванець піддає естетичній деструкції радянські міфи і формулює цілу низку художньо закамуфльованих питань, пов’язаних із цивілізаційним вибором посттоталітарної України та адресованих читачам / слухачам / глядачам його творів. Важливими для письменника в його драматургічному доробку стають питання тоталітарного травматичного досвіду українців і його постколоніального пережиття, симулятивної реальності та її естетичних репрезентацій, суб’єктності / несуб’єктності українства на межі ХХ–ХХІ століть, повернення українців до власної мови й ментальних цінностей. Ці питання він не декларує безпосередньо, а розв’язує на рівнях глобальних концептуальних метафор, символічного поля, авторського словотворення, антиутопічних модусів, асоціацій і алюзій, сполучення різномовних та різнодискурсних фрагментів і реплік, палких дискусій, зокрема й внутрішніх. Увесь цей регістр засобів покликаний спонукати українців як першого порадянського десятиліття, так наступних років до самоусвідомлення, цивілізаційного самовизначення та пошуків власної суб’єктної ідентичності.
Новизна дослідження полягає в інтерпретації текстів на підставі виявлених лексико-семантичних особливостей. Перспективою дослідження є розгляд його результатів у контексті всієї творчості О. Ірванця, а також у зіставленні з лексико-семантичними особливостями творчості інших драматургів-постмодерністів.
|
|---|