ПРО ІСТОРІЮ ТА СУЧАСНИЙ СТАН ЕРАЗМОВОЇ ВИМОВИ ДАВНЬОГРЕЦЬКОЇ МОВИ
Представлено результати дослідження деяких аспектів формування та використання Еразмової вимови давньогрецької мови (зокрема, розмитість самого поняття, відсутність стандартизованості й певні лінгвістичні невідповідності), здійсненого на основі аналізу оригінального твору Еразма Ротердамського "...
Guardado en:
| Autores principales: | , |
|---|---|
| Formato: | article |
| Lenguaje: | DE EN PL RU UK |
| Publicado: |
Taras Shevchenko National University of Kyiv
2021
|
| Materias: | |
| Acceso en línea: | https://doaj.org/article/dc6ab5aa9ae1439e8ba2a09b1d041cce |
| Etiquetas: |
Agregar Etiqueta
Sin Etiquetas, Sea el primero en etiquetar este registro!
|
| Sumario: | Представлено результати дослідження деяких аспектів формування та використання Еразмової вимови давньогрецької мови (зокрема, розмитість самого поняття, відсутність стандартизованості й певні лінгвістичні невідповідності), здійсненого на основі аналізу оригінального твору Еразма Ротердамського "Dē rēctā latīnī graecīque sermōnis prōnūntiātiōne dialogus", а також теоретичних напрацювань, присвячених аналізу давньогрецької вимови та історії грецької мови загалом. Приділяється увага статусу non grata, який Еразмова вимова має у Греції, а також альтернативним версіям щодо задуму й обставин створення згаданого твору Еразма, до яких, від XVI ст. і дотепер, апелюють опоненти як Еразмової вимови, так і реконструйованих систем загалом. Окреслюються деякі важливі факти з історії виникнення Еразмової вимови, зокрема, що Еразм не був першовідкривачем у пошуках "істинної" вимови класичної грецької мови (щонайменше за чверть століття до видання праці Еразма це питання досліджував іспанський гуманіст Антоніо де Небріха); у написанні "Діалогу" Еразм спирався на напрацювання попередників, із якими підтримував дружнє спілкування; твір Еразма не був достатньо чіткою пропозицією нової реформованої системи, а сам учений продовжував користуватися візантійською вимовою та визнавав її чинний статус. Наведено приклади деяких розбіжностей між варіантами Еразмової вимови. Зроблено висновок, що Еразмова вимова від самого її зародження не була чітко визначеною системою, і, незважаючи на революційність і вражаючий прорив цієї мовознавчої ініціативи, мала певні помилки, які були компенсовані пізнішими спробами реконструкції давньогрецької вимови у XIX–XXI ст. Доведено, що, зважаючи на суттєву неуніфікованість сучасних варіантів Еразмової вимови (що подекуди призводить до ускладнень практичного характеру в міжнародній комунікації спеціалістів), доцільним є використання, або, принаймні, прикладне знайомство з сучасними, більш чітко визначеними й науково обґрунтованими реконструкціями, та / або новогрецькою вимовою, яка особливо важлива задля взаєморозуміння з грецькими колегами-класиками. |
|---|