Аналіз лікування дітей з лійкоподібною деформацією грудної клітки. власний досвід, еволюція хірургічного підходу і результати лікування
Лійкоподібні груди (pectus excavatum) є найчастішим видом природженої деформації грудної клітки, спостерігаються у 0,6–2,3% населення, становлячи 91% усіх природжених деформацій грудної клітки, і часто супроводжуються значними функціональними порушеннями з боку серцевосудинної і бронхолегеневої сист...
Guardado en:
| Autores principales: | , , , , |
|---|---|
| Formato: | article |
| Lenguaje: | EN RU UK |
| Publicado: |
Group of Companies Med Expert, LLC, Kyev, Ukraine
2018
|
| Materias: | |
| Acceso en línea: | https://doaj.org/article/e1ddf806b425487e9c28951b7c518fe0 |
| Etiquetas: |
Agregar Etiqueta
Sin Etiquetas, Sea el primero en etiquetar este registro!
|
| Sumario: | Лійкоподібні груди (pectus excavatum) є найчастішим видом природженої деформації грудної клітки, спостерігаються у 0,6–2,3% населення, становлячи 91% усіх природжених деформацій грудної клітки, і часто супроводжуються значними функціональними порушеннями з боку серцевосудинної і бронхолегеневої систем. Досі триває дискусія щодо вибору способу торакопластики і фіксації грудинно-реберного комплексу.
Мета: проаналізувати результати лікування дітей з лійкоподібною деформацією грудної клітки та обрати оптимальний спосіб торакопластики.
Матеріали і методи. У клініках дитячої хірургії ФДБОЗ ВО «Тюменський ГМУ» і ФДБОУ ВО «Кіровський ДМУ» за період з 1990 р. по 2017 р. прооперировано 209 дітей з лійкоподібною деформацією грудної клітки. Показанням до операції служив 2 і 3 ступінь за індексом Gyzicka (1962). Вік пацієнтів варіював від 4 до 18 (13,9±2,59) років. Хлопчиків було 149. Хворі були розподілені на дві групи. Першу склали 55 пацієнтів, оперованих за методом Г.А. Баїрова і Ravich. Другу группу – 154 дитини, яким торакопластика виконувалася за методикою Насса і Насса–Виноградова.
Результати. Тривалість оперативного втручання у пацієнтів 1-ї групи склала 134±10,51 хвилини, 2-ї – 39±4,33 хвилини. У пацієнтів 1-ї групи торакопластика супроводжувалася крововтратою, що склала від 150 до 500 мл, тоді як у 2-й групі крововтрати під час втручання не було (не більше 10 мл). Пневмоторакс у післяопераційному періоді був у 28 (93,3%) дітей 1-ї групи (усім цим пацієнтам потрібно було дренувати плевральну порожнину), у 2-й групі – лише у 8 (6,35%) хворих, причому тільки 5 (3,96%) потребували дренування плевральної порожнини. Пацієнти 1-ї групи у середньому до 10 днів отримували знеболювальну і до 14 днів – антибактеріальну терапію, пацієнти 2-ї групи – до 3–5 дней знеболювальну та антибіотикотерапію. Середній термін госпіталізації пацієнтів 1-ї групи склав 41±4,42 доби, 2-ї – 9±1,82 доби. У трьох хворих 1-ї групи зафіксований рецидив захворювання, що вимагало повторної торакопластики. На разі пластина демонтована у 37 (40,7%) хворих 2-ї групи. Видалення проводили через 2–9 років після первинної корекції, у середньому на 4,83±2,48 року після встановлення. У післяопераційному періоді пацієнти оглядалися у динаміці через 1, 6 і 12 місяців і надалі один раз на рік.
Висновки. Методика корекції лійкоподібної деформації грудної клітки за методом Насса є безпечною та ефективною, дозволяє отримати добрий косметичний результат і може вважатися операцією вибору при лікуванні даного захворювання у дітей. |
|---|