Лапароскопія у лікуванні дітей зі спайковою кишковою непрохідністю
Адгезивні процеси у черевній порожнині є природним процесом після будь-яких хірургічних втручань на органах черевної порожнини та можуть зумовлювати розвиток післяопераційної спайкової непрохідності (ПОСН). Питання можливості та доцільності використання лапароскопічних втручань у пацієнтів з ПОСН є...
Guardado en:
| Autores principales: | , , |
|---|---|
| Formato: | article |
| Lenguaje: | EN RU UK |
| Publicado: |
Group of Companies Med Expert, LLC, Kyev, Ukraine
2018
|
| Materias: | |
| Acceso en línea: | https://doaj.org/article/f533f0acfc654be5ab0ef3f006d4353a |
| Etiquetas: |
Agregar Etiqueta
Sin Etiquetas, Sea el primero en etiquetar este registro!
|
| Sumario: | Адгезивні процеси у черевній порожнині є природним процесом після будь-яких хірургічних втручань на органах черевної порожнини та можуть зумовлювати розвиток післяопераційної спайкової непрохідності (ПОСН). Питання можливості та доцільності використання лапароскопічних втручань у пацієнтів з ПОСН є предметом дискусій як серед загальних, так і дитячих хірургів.
Мета: узагальнити власний досвід використання лапароскопії при лікуванні дітей з ПОСН.
Матеріали і методи. Лапароскопічні та лапароскопічно-асистовані втручання проведені у 98 дітей, які знаходились на лікуванні в І хірургічному відділенні КЗ ЛОДКЛ «ОХМАТДИТ» з приводу ПОСН протягом 2006–2017 років. Карбоксіперитонеум створювали «відкритим» методом за Хассон з робочим тиском 5–10 мм рт.ст., залежно від віку дитини. При операції використовували 3- або 5-міліметрові інструменти. Адгезіолізис проводили з використанням моно- або біполярного коагулятора, а в окремих випадках за допомогою апарату LigaSure® або ультразвукового скальпеля.
Результати. У 64,3% дітей були ознаки хронічної, а у 35,7% – гострої ПОСН. У 66,7% дітей із хронічною ПОСН адгезіолізис проведений повністю лапароскопічно, а у 33,3% пацієнтів була конверсія, зумовлена наявністю численних щільних міжкишкових зрощень. Лапароскопічний адгезіолізис проведений у 65,7% дітей з клінікою гострої ПОСН, а у 34,3% – лапароскопічно-асистоване втручання у зв’язку з необхідністю резекції петлі кишки. При цьому адгезіолізис та мобілізацію петлі кишки проводили лапароскопічно, а резекцію та накладання анастомозу – екстраперитонеально. У 66,3% пацієнтів вдалося завершити адгезіолізис лапароскопічно, хоча у 29,2% із них були ознаки перитоніту. Частота конверсій склала 21,4% і вона була зумовлена наявністю численних щільних зрощень. З технічної точки зору, лапароскопія при ПОСН є складним і досить тривалим втручанням. У нашому дослідженні у 37,5% дітей за наявності множинних зрощень адгезіолізис проведений повністю лапароскопічно, хоча тривалість операції була суттєво довшою порівняно з операціями за наявності поодиноких зрощень (264,2±17,3 хв і 112,8±8,7 хв відповідно; р<0,05).
Висновки. При ретельному відборі пацієнтів лапароскопічний адгезіолізис є безпечним та ефективним методом лікування у дітей з ПОСН. Наявність перитоніту не є протипоказанням до лапароскопічного втручання, а за необхідності резекції петлі кишки можливе проведення лапароскопічно-асистованого втручання. |
|---|