Малоінвазивне лікування дітей з тонко кишковою непрохідністю (огляд літератури)
Актуальність. Тонкокишкова непрохідність – одна із причин звернення дітей до хірургічних клінік, а спайковий процес – основний чинник її виникнення. Лапаротомія залишається основним методом лікування дітей з тонкокишковою непрохідністю, незважаючи на численні ускладнення. Можливість і доцільність пр...
Guardado en:
| Autores principales: | , |
|---|---|
| Formato: | article |
| Lenguaje: | EN RU UK |
| Publicado: |
Group of Companies Med Expert, LLC, Kyev, Ukraine
2017
|
| Materias: | |
| Acceso en línea: | https://doaj.org/article/f77f6447347646cba17be130e08b12a8 |
| Etiquetas: |
Agregar Etiqueta
Sin Etiquetas, Sea el primero en etiquetar este registro!
|
| Sumario: | Актуальність. Тонкокишкова непрохідність – одна із причин звернення дітей до хірургічних клінік, а спайковий процес – основний чинник її виникнення. Лапаротомія залишається основним методом лікування дітей з тонкокишковою непрохідністю, незважаючи на численні ускладнення. Можливість і доцільність проведення лапароскопічного адгезіолізису у цих пациєнтів чітко не визначені.
Мета – узагальнити чинники виникнення спайкового процесу та досвід використання лапароскопії у лікуванні пацієнтів з тонкокишковою непрохідністю.
Матеріали і методи. Літературний пошук робіт, які присвячені лапароскопічному лікуванню тонкокишкової непрохідності, здійснювали у базах даних PubMed, Cochrane і Medline.
Результати. Тонкокишкова спайкова непрохідність може розвинутись після будь-якого хірургічного втручання, проте її частота залежить від віку дитини та виду первинної операції. Її частота у новонароджених коливається у межах 2,3–19,5%, а у дітей старше одного року – у межах 0,1–14%. Лапаротомія, яка вважається основним методом лікування, супроводжується ушкодженням вісцеральної очеревини, що створює передумови для ще більшого утворення зростів, до рецидиву захворювання та повторних втручань. Абсолютними протипоказанням для лапароскопічного адгезіолізису є ті, що пов’язані з пневмоперитонеумом (гемодинимічна нестабільність і серцево-легеневі порушення), а всі інші є відносними і повинні визначатись у кожному окремому випадку, залежно від досвіду хірурга у проведенні лапароскопічних втручань. Частота конверсій при лапароскопічному адгезіолізису становить 7–73%. Кількість важких ускладнень менша при лапароскопії.
Висновки. Тонкокишкова непрохідність у більшості дітей зумовлена спайковим процесом, хоча і не виключає іншої етіології захворювання. За наявності відповідних навичок у лапароскопічній хірургії, лапароскопічний адгезіолізис може бути реальною альтернативою традиційній лапаротомії. Лапароскопічний адгезіолізис супроводжується меншою кількістю ускладнень порівняно з відкритими втручаннями. |
|---|