«Синя книжечка» Василя Стефаника: поетика серіальності / мозаїчності
Розкодування художності, розуміння сценічної долі творів літератури, розширення меж наповненості змісту поняття «поетика», переосмислення індивідуального стилю письменника можливе в різний спосіб. Один із них — дослідження кінопоетики як окремого літературного твору, так і цілої збірки, творчості п...
Guardado en:
| Autor principal: | |
|---|---|
| Formato: | article |
| Lenguaje: | DE EN PL RU UK |
| Publicado: |
Borys Grinchenko Kyiv University
2021
|
| Materias: | |
| Acceso en línea: | https://doaj.org/article/feb7f0d5d12044a4b6cd3d4540060184 |
| Etiquetas: |
Agregar Etiqueta
Sin Etiquetas, Sea el primero en etiquetar este registro!
|
| Sumario: | Розкодування художності, розуміння сценічної долі творів літератури, розширення меж наповненості змісту поняття «поетика», переосмислення індивідуального стилю письменника можливе в різний спосіб. Один із них — дослідження кінопоетики як окремого літературного твору, так і цілої збірки, творчості письменника загалом. Усе це зумовлює актуальність розвідки. Вивчення стану розробки проблеми засвідчує увагу вчених — представників різних наукових шкіл України (Л. Горболіс, С. Кирилюк, Н. Мочернюк) — до аспектів інтермедіальності творчості В. Стефаника, що увиразнює актуальність дослідження. Визнання факту невипадкового розташування образків В. Стефаника у збірці «Синя книжечка», завдяки дослідницькій праці В. Єрмак, визначає мету наукового пошуку — окреслити прикметні ознаки поетики кінематографу. Для досягнення мети варто здійснити дослідження кожного елемента новели з точки зору візуалізації. Для цього варто використовувати структурно-семіотичний і поетологічний методи.
У результаті аналізу кожної новели виявлено низку закономірностей: 1) письменник не лише вводить персонажа в життєвий контекст, а й візуалізує місце дії («Синя книжечка, «Стратився», «У корчмі»); 2) визначальні художні деталі та емоційний стан персонажа здебільшого подано крупним планом («Виводили з села», «Осінь», «Сама-саміська»); 3) кадри сповнені звуків і кольорів («Синя книжечка», «Побожна», «Катруся»); 4) темп кадрів уповільнений, завдяки чому у свідомості читача з’являється візуальний образ, який провокує реципієнта до емоційної роботи («Виводили з села»); 5) кожний образок має циклічну побудову, тоді як уся збірка є свідченням застосування поетики серіальності; 6) образки зчеплені між собою емоційно, тонально, змістово («Виводили з села», «Стратився», «У корчмі», «Лесева фамілія», «Мамин синок»); 7) збірка має художню єдність завдяки спільним символам, багатому візуальному потенціалу. Зважаючи на отримані висновки, є підстави твердити, що на увагу з позицій візуальності заслуговує весь корпус літературних творів В. Стефаника.
|
|---|